НОВИНИ



Побаченого час

25 травня у Київському муніципальному театрі ляльок на лівому березі відбулось ілюзійне шоу “Корпорація чудес”, на яке ми запросили 160 діточок. Світ магії та чудес — саме те, що дивовижно описується у дитячих книжках. Колись, у давні часи, чародії подорожували світом, розповідаючи людям історії країв. Їх оповіді були не тільки вербальними. Чародії також, для вираження думок, використовували магію. Перевтілення предметів, зникнення, розрізання, читання думок — усе це та набагато більше є вивченим матеріалом ілюзіоніста чи мага. Ці люди досконало володіють мовою фізичного світу, мовою предметів. А значить і мовою Космосу. Дивовижно, кінчиками пальців знати матерію фізичних правил! Ілюзіоністи беруть своє коріння із давніх часів, адже комунікація за допомогою фізичних сил була властива шаманам. Взиваючи до істинної суті предмету, його внутрішньої енергії, працювало так само, як і телефон у сьогоденні. Це не фальш, адже якось ілюзіоністи й до сих пір будують власні трюки! Ці технології існують та передаються зі споконвіку. Цирк — теж напрямок ілюзіону. Його було створено, як окремий вид комунікації думки багатовікової побудови світу. Поведінка — то наша спадщина. Духовна та психологічна, вона змінюється в залежності від культури у якій ми живемо. Націлене на дарування посмішок, шоу ілюзії та цирк подарували безліч приємних спогадів нашим діточкам. Ковтання мотузки, трюки з голубами, собаками та морськими свинками — дітки були у захваті від незвичних дій наших менших друзів.

На заході були присутні дітки з синдромом Дауна, аутизмом, фізичною реабілітацією та діти, травмовані соціальними умовами. Цим дітям характерна важкість розуміння світу, адже вони його не цілісно сприймають. Ілюзійне шоу наповнено предметами, що швидко зникають. Це заставляє дітей пильніше слідкувати за оточенням, розвиває увагу. А так, як світ магії, то поетичний світ,- дітям легше увібрати в себе розуміння цієї інформації.

Розпорядок дня та життя особливих дітей є цікавим саме завдяки роботі центрів та інтернатів. Полишені батьківської опіки чи не маючи доступу до просвітницьких ресурсів, діти є ізольованими. Вчителі та психологи будують програму розвитку, щоб надати дитині базові знання. Сюди входять і розвиваючі ігри, і адаптована шкільна програма, мистецькі заходи, спортивні вправи. Діточок вчать краще себе розуміти, вміти налаштувати зв'язок із собою, розуміти себе. Адже, залишені батьківської опіки чи через інвалідність, ці діти мають іншу палітру внутрішнього світу. Відчуття покинутості занадто гостре, а світ здається ворожим. Дітям не легко знайти зв'язок з іншими такими ж дітьми, адже вони просто втратили довіру до світу. Народжені у злиднях, діти закриваються у собі, не бажаючи спілкуватись. Вони сваряться так само, як і сварили їх. У дитинстві без невинності та щастя, вони стають дорослими зарано. Так і починається розподілення світу на “нас” - дітей з інтернатів та “їх” - нормальних дітей. Ієрархія у людському спілкуванні не націлена на побудову діалогу, тому інтернатівці резонують емоційним відштовхуванням так само, як життя відштовхнуло і їх.

Діти з інвалідністю - інші. Вони народились у покаліченому тілі, нападу на яке не було. Психологічно - їх не калічили. Такі діти зазвичай добрі та відкриті до світу. Можливо у чомусь сумні, але майже усі з часом досягають щастя та прийняття своєї ситуації. У деформованому тілі є багато надії на щастя, надії, якої ці діти не були полишені. Їх світобачення не зруйноване, зруйноване лише тіло. Інші дітки, з синдромом Дауна, не сприймають світ в його цілісності, адже їх мозок функціонує інакше. Залежачи від різновиду захворювання, мозок дитини інваліда просто не передає інформацію у необхідну частину мозку. Тому і чують вони речі інші від тих, що були сказані. Діти аутисти не здатні сприймати емоції чи розуміти власні, можливо вони взагалі не мають емоційного резонансу зі світом, людьми чи собою. Такі діти живуть самі у собі, адже просто не розуміють інших людей. А сприймають речі чи занадто емоційно, чи навпаки — занадто відсутньо.

Через війну на сході України, багато дітей стали чи стали її жертвами, чи переселилися в інші міста, шукаючи безпеки. Травмовані обставинами, ці діти дуже різні. Хтось втратив рідних та друзів, когось долають кошмари побаченого. Хтось закривається у собі, а хтось навпаки завзято йде на контакт з людьми. Усі ці різні діти збираються в приміщенні зали театру для перегляду вистави. Проводячи багато часу на своїх локаціях, для них завжди є за свято виїздити кудись, особливо на перегляд вистави. Може її перегляд не загоїть рани та не змінить обставини у яких вони живуть, але обов'язково залишить слід про світ моралі та добра, який потім, у різних життєвих обставинах, буде підказувати їм, як правильно вчинити. Казкові герої, їх голоси та вчинки стануть вчителями світу.

Саме заради цього й існує “Театраліум”. З метою покращення стану душі та тіла тих, хто був полишений життям. Казки та ляльки, як би може боляче не було їх дивитись дітям зі складних життєвих обставин, завжди сіють віру на краще, адже світло розмовляє із кожним. Благодійність — то дії свідомих людей, що живуть не тільки власним життям, а і життям тих, хто потребує допомоги.

artem maltsev 1399081 unsplash