НОВИНИ



Дванадцята година

 

Свічі наших думок прагнуть до пізнання світу. Вода, озера,- світанок людського життя розчиняється у кімнатах сіна. Адже спаленими ми є. Життя, закрите від навіть власної можливості спостереження, озирається. Самотність, біль, відсутність. Саме таким емоційним світом і живуть наші діти.

Терапія театром — одна з найефективніших. Ототожнюючи себе з іграшкою, дитина потрапляє у світ підсвідомості, загортаючись в її емоції. Майже ніхто з дітей не мав доступу до книжок у дитинстві. Майже ніхто з дітей не знав казку усну. Відгортаючись від безликого минулого, дитина вперше бачить казку. Вперше. Мова, персонажі,- усе наліплюється одне на одне, пронизуючи серце, адже минуле — навіть і не було оплакано самою дитиною. Потрапляючи в інтернат, діти навіть не розуміють що з ними сталось. Звідки вони з'явились, де вони та хто вони. Їх свідомість є роздробленою та відрізаною від реальності.

Театр — безпечний. Є сцена, є герої, є глядач. Лінії та дистанції між ними — сегментовано. З тобою розмовляють не торкаючись, не на пряму, і у той час, влучають прямо в серце. Слова адресовані усім глядачам, але кожен сприймає їх, як пряму мову. Герої взаємодіють один з одним, щоб діти самі, потім, могли взяти з цього приклад, у такий спосіб навчаючись.

Споглядаючи за виставою, діти шукають загублені частинки себе. Спалене дерево, дощ, декількома роками пізніше. Меридіан та світло, адже стояти між прірвою та собою — можна.

У театрі діти вивчають навколишній світ, маючи можливість бачити ситуацію очима декількох осіб. Думки, слова та рухи тіла героїв — усе це дитина накопичує у собі та виношує як справжній досвід життя, що потім, буде підказувати як діяти. Маючи перед собою варіативну палітру емоційних, вербальних, тілесних, візуальних, психологічних та інших прикладів, дитина лікується. Адже театр, навіть підсвідомо, розв'язує вузлики безликого минулого. Дитина вбирає ці знання у себе, як губка. Театр слухає нас, навіть коли ми не потрібні самі собі. Театр створює нас, навіть якщо ми занадто занедбали себе. Театр поєднує наш розум із відчуттями, даючи нам можливість зрозуміти, що з нами трапилось. І одразу ж лікує, адже насичений глибокою мораллю.

Створення особистості — то крихкий та довготривалий процес. Відсутність власного “я”, можливості думки та навіть пам'яті життя — не прості ситуації. Адже знайдені на вулиці діти, побачили чимало. Театр спроможнює дитину до прояву слів, себе, мови. До знайдення можливості голосу там, де раніше була темрява та тиша.

Арт-терапія використовує саме невербальні засоби для розмови з дитиною. Просторово-психологічними методами, вона дає дитині можливість краще саму себе почути.

Саме тому ми й організовуємо вистави для дітей, адже такі складні життєві ситуації, що мають наші діти, можна вирішити лише комплексною терапією. Театр — найбагатошаровіший жанр візуального мистецтва. Він має у собі відрізок часу, пряму мови та думки, тишу між паузами героїв, рухи тіла, жести, слова, художні предмети… Театр — то дуже комплексний вид мистецтва і саме тому є найкращим у лікуванні дітей.     

fstoppers kenn tam retouching restoration jane long photography duck feet lead 0

Фотографія - Джейн Лонг